Те, на що ти звертаєш увагу, вирішує, чого ти навчишся

Двоє студентів читають той самий текст за однакових умов. Потім один зрозумів, про що йдеться. Другий може відтворити речення, не вловивши їхнього змісту. Різниця криється не в їхніх здібностях. Вона криється в тому, на що обидва під час читання звертали увагу.

Цей висновок належить до найвпливовіших у сучасних дослідженнях навчання і пояснює, чому деякі люди вправляються роками, не стаючи по-справжньому кращими.

Два шляхи обробки того самого матеріалу

У 1976 році шведські дослідники освіти Ференс Мартон і Роджер Сельє в Гетеборзькому університеті представили дослідження, яке донині становить основу цілої наукової галузі. Вони давали студентам читати академічні тексти й потім відтворювати їх, уважно спостерігаючи, на що ті звертають увагу.

Окреслилися два принципово різні підходи. Частина студентів спрямувала увагу на сам текст, на окремі слова й факти, з метою зуміти відтворити їх згодом. Мартон і Сельє назвали це поверхневою обробкою. Інша частина спрямувала увагу на те, що текст позначав, на зміст і зв'язки, які стояли за ним. Це була глибинна обробка.

Різниця в результаті була значною. Той, хто обробляв текст на поверхні, міг назвати окремі елементи, але часто випускав, про що йшлося по суті. Той, хто заглиблювався, вловлював зміст і міг пов'язати його з уже наявним знанням.

Чому поверхня відчувається винагородою

Поверхнева обробка має оманливу перевагу: вона швидко породжує відчуття, ніби чогось досягнуто. Той, хто вкарбовує деталі в пам'ять, виробляє видимі, відтворювані результати. Цю видимість легко приймають за розуміння.

Проте вирішальний пункт дослідження в тому, що обидва підходи не два ступені того самого навчання, а два різні заняття. Вони різняться тим, на що спрямована увага. Поверхневий учень спрямовує її на знаки, глибинний на позначуване. Той, хто втримує увагу на поверхні, може вправлятися скільки завгодно, так і не досягши змісту, бо вона систематично проходить повз сам предмет.

Застосування до вокального навчання

Навряд чи є галузь, така схильна до поверхневого навчання, як спів. Звична форма вправляння полягає в наслідуванні почутого звучання. Увага того, хто навчається, спрямована на акустичний результат, який він намагається відтворити, не вловивши процесу, що лежить в основі. Це поверхнева обробка в найчистішому вигляді: увага йде до знака, до звучання, а не до позначуваного, до його виникнення.

Саме тут криється пояснення поширеного явища. Співаки, які лише наслідують, після довгого вправляння беруть певний звук, але руйнуються, щойно змінюється вимога. Вони завчили результат, причину якого ніколи не брали до уваги. Набуте вміння лишається прив'язаним до відпрацьованої ситуації і не піддається перенесенню.

Як ELITE VOICE спонукає до глибинного навчання

Vocal Foundations збудований так, що поверхневого навчання недостатньо. Кожна вправа пов'язана зі своєю причиною: передається не лише те, як звук має звучати, а й чому він виникає саме так, які фізіологічні процеси його породжують і як ними можна керувати. Так увага того, хто навчається, спрямовується на позначуване, на зміст, що стоїть за звучанням.

Це той механізм, який Мартон і Сельє описали як глибинну обробку. Той, хто розуміє, чому його голос реагує певним чином, може перенести це розуміння на нові ситуації. Уміння не лишається прив'язаним до одного відпрацьованого уривка, а стає принципом, який той, хто навчається, застосовує самостійно.

Мартон і Сельє довели, що успіх навчання вирішує не обсяг вправляння, а напрям уваги. Більша частина вокального навчання спрямовує її на поверхню. Vocal Foundations спрямовує її вглиб.

Back to blog

Sources

Marton, F. & Säljö, R. (1976). On Qualitative Differences in Learning: I. Outcome and Process. British Journal of Educational Psychology, 46(1), 4–11.